Святкування смерті Сталіна: кулінарний аспект

Настало 5 березня. У вікна маминої квартири в Квінсі б’є дощ, а ми святкуємо день, коли свічка Сталіна згасла. Катя, Муся, Інна — за маминим столом зібралися вісімдесятирічні дами. Вони колупають вилками ефектний крабовий салат, тарілка з яким тоїть серед ваз з фруктами і пляшок «Радянської» шипучки. Останньою приходить Свєта — худа, бліда. Давним-давно вона була знаменитою московською красунею, і у неї зупинявся Йосип Бродський, коли приїжджав з Ленінграда. Мене зворушує ця думка.

- А я ходила на похорон Сталіна! — регоче Свєта.

- Мешугене (божевільна — ідиш), — клохче Катя, крутячи пальцем біля скроні. — Там люди гинули!

Коли в траурній процесії почалася тиснява і скорботних стали затоптувати, Світлана вхопилася за похоронний вінок від своєї школи і протрималася всю дорогу до Колонного залу.

- Баранина, здається, жорсткувата? — Каже Муся, пробуючи мамине чанахи пам’яті постраждалих грузинів.

Я ж, вінчаючи образу образою, злорадно відзначаю роль чанахи в сталінських дачних бенкетах. Мама пропалює мене поглядом і віддаляється на кухню, хитаючи головою.

- Скільки всього ми пережили, дівчатка, — розмірковує Інна. — Арешти, репресії, доноси … І все ж примудрилися залишитися людьми.

Мама повертається з пиріжками бідній інтелігенції.

- Ну годі вже про Сталіна, — просить вона. — Давайте перейдемо до «відлиги»?

1 комментарий “Святкування смерті Сталіна: кулінарний аспект”

Полезное
69papillon Offers you, massage paris escort ladies | Смотрите http://polair.kiev.ua холодильное оборудование цена.
Свежие записи
 
Сентябрь 2017
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
« Дек    
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930